kalimah.top
a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 #

danny delta – в`язень кімнат (prisoner of rooms) كلمات اغاني

Loading...

купа справ – це все, що лишив я день такий чорний-чорний, як абубакар
і даху поїхати стало простіше, коли є колеса і bla-bla car
засинає лінивець із першими півнями – так я святкую день бабака
пробубнівши молитву від батька, де замість “амінь!” – “у всьому винні баби, карл!”
полюбити когось? я – не мазох! і знайду сотню відмазок
аби пані не побачила ніколи наживо вдруге моїх двох масок
і від солідних сук, як алла мазур, я тупо впаду на масу
навіть якщо вони п’яні почнуть діставати вже не землі груби з-за пазух…
у стінах своїх келій сцяв на мораль, як r. kelly…
закрутив, та не гелік, вдихнув смішне, та не гелій…
і махнув зі скелі вниз, бо на хребет стелі тиск
розчавив кожен вже мій спинний диск
ніби альбоми усі гурту “kiss”!..
так довго втікав, що не відчуваю ніг, неначе людина в візку
до екранів прилип, із реальності змився, як просто сліди на піску
холоднокровно навчився стріляти очима в потилиці, але без куль…
з балкону із писком запухшим я пацам в спортивках кидаю фізкульт!

у дні пасмурні і ясні кімнати в’язні
пишуть поглядами на стелі, білій, як сніг
у дні пасмурні і ясні кімнати в’язні
пишуть поглядами не для блогів, не для змі
у дні пасмурні і ясні кімнати в’язні
пишуть поглядами на стелі, білій, як сніг
у дні пасмурні і ясні кімнати в’язні
пишуть твори. їх прочитати я зміг

купа справ – це все, що лишив я день такий чорний-чорний, як бакарі санья
на дні тихо заліг, хоча стільки вершин егоїзму уже покорив сам я
тепер меттью макконахі і колін фаррелл – єдина моя сім’я…
аркуш новий життя вирвав – зім’яв, новий вирвав – зім’яв…
тому літопис мій – це лише брошура!
зі сцени плюю матами в руках із “шуром”
авжеж, недопитим не лишу ром
з бомжем під магазом, беззубим, як шура…
осінь, ніч, місто, доза, бухло холодне у склі
блюєш на кросівки і страшну суку, ту, що не потрапить у кліп
я жив минулим, помер минулим для когось, хто перегорів
бо ніщо не вічне, навіть невезіння і зорі оті, що вгорі
але у серці засіла тривога, неначе від співу церковних хорів
я жив минулим, помер минулим для когось, хто перегорів